Право власності на квартиру є одним із ключових інститутів цивільного права, яке гарантує власнику можливість володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до Цивільного кодексу України (ЦКУ), власник може добровільно припинити право власності на квартиру через певні дії, такі як відчуження (продаж, дарування, міна) або відмова від права власності. Однак не всі дії чи обставини, які можуть здаватися пов’язаними з волею власника, є підставами для припинення права власності.
Згідно зі статтею 346 ЦКУ, власник може припинити право власності через відчуження майна (укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни тощо) або відмову від права власності (офіційна заява власника про відмову, внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Ці дії є чітко добровільними та залежать від волі власника. Проте є ситуації, які можуть здаватися пов’язаними з його рішеннями, але юридично не призводять до припинення права власності.
Що не є підставою припинення права власності
Використання квартири іншими особами
Надання квартири в оренду, позичку чи дозвіл на проживання родичів або інших осіб не є підставою для припинення права власності. Навіть якщо власник дозволяє комусь користуватися квартирою тривалий час, це не означає втрату права власності, оскільки власник зберігає право розпоряджатися майном. Наприклад, укладення договору оренди лише передає право користування, але не право власності.
Реєстрація інших осіб у квартирі
Реєстрація місця проживання (прописка) інших осіб у квартирі не впливає на право власності. Навіть якщо у квартирі зареєстровані родичі, друзі чи сторонні особи, це не означає, що власник втрачає свої права. Зняття з реєстрації чи зміна прописки також не є підставою припинення права власності.
Тимчасова відсутність власника
Довготривала відсутність власника у квартирі, наприклад, через виїзд за кордон, відрядження чи проживання в іншому місці, не є підставою для припинення права власності. Право власності не залежить від фактичного використання квартири, якщо власник не вчиняє дій, спрямованих на відмову чи відчуження.
Укладення заповіту
Складання заповіту, у якому власник визначає спадкоємців квартири, не припиняє його право власності за життя. Заповіт набирає чинності лише після смерті власника, а до того моменту він зберігає повне право розпоряджатися квартирою, зокрема продавати чи дарувати її.
Передача квартири в іпотеку
Укладення іпотечного договору, за яким квартира виступає заставою, не припиняє право власності. Власник залишається повноправним господарем квартири, хоча його права можуть бути обмежені умовами іпотеки (наприклад, заборона на продаж без згоди банку). Лише у випадку невиконання зобов’язань і звернення стягнення на квартиру право власності може бути припинено, але це вже не залежить від волі власника.
Ремонт чи перепланування квартири
Проведення ремонту, перепланування чи реконструкції квартири, навіть якщо вони змінюють її вигляд чи характеристики, не є підставою припинення права власності. Проте юристи компанії Dozvil наголошують — незаконне перепланування може призвести до штрафів або вимоги відновлення початкового стану, але саме по собі не впливає на право власності.
Участь у програмах обміну житла
Участь у державних чи комерційних програмах обміну житла, якщо вони не передбачають укладення договору міни чи іншого правочину про відчуження, не припиняє право власності. Наприклад, попередні домовленості чи заявки на обмін не мають юридичної сили без оформлення відповідного договору.
Використання квартири як внесок до статутного капіталу
Якщо власник планує внести квартиру до статутного капіталу юридичної особи, але не завершив процес передачі (наприклад, не уклав договір), право власності залишається за ним. Лише фактична передача квартири юридичній особі через відповідний правочин може припинити право власності.
Юридичні нюанси та поради
У 2025 році важливо звертати увагу на правильне оформлення будь-яких дій, пов’язаних із нерухомістю. Наприклад, відмова від права власності на квартиру, яка підлягає державній реєстрації, набуває чинності лише після внесення відповідного запису до Державного реєстру (стаття 347 ЦКУ). Без цього відмова не вважається правозгідною, зазначають експерти.
Також варто пам’ятати, що примусові підстави припинення права власності, такі як реквізиція, конфіскація чи звернення стягнення за борги, не залежать від волі власника.
Як повідомлялось, для реєстрації місця проживання в Україні не обов’язково бути власником житла. Законодавство передбачає можливість прописки в квартирі, яка не належить особі. Це стосується наймачів, родичів власника, а також осіб, які проживають у помешканні за згодою власника.
Зазначимо також, у 2025 році в Україні залишається важливим питання співвласності квартир, адже розподіл майна між кількома власниками нерідко супроводжується труднощами. Від точного визначення розміру часток до досягнення згоди щодо продажу — кожен з цих етапів вимагає ретельної уваги до дрібниць та суворого дотримання вимог законодавства.
Джерело: novyny.live