У травні 2025 року питання реєстрації місця проживання в Україні залишається актуальним для багатьох громадян. Відсутність прописки може викликати занепокоєння, адже законодавство передбачає певні санкції за невиконання цього обов’язку.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання”, кожен громадянин, іноземець чи особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах, повинна задекларувати або зареєструвати своє місце проживання впродовж 30 календарних днів після прибуття.
Які покарання передбачено за відсутність реєстрації
За проживання без реєстрації передбачено адміністративну відповідальність, однак вкрай обмежену у своїх наслідках. Відповідно до статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), за таке порушення накладається лише попередження.
Юрист Ігор Тетеря в коментарі “РБК-Україна” наголошує: обов’язок залишається, однак наслідки його невиконання залишаються доволі м’якими.
“Санкція за таке порушення є найбільш м’якою серед адміністративних стягнень”, — зазначає експерт.
Якщо ж особа протягом року повторно проживає без реєстрації після попередження, її можуть оштрафувати на суму від 17 до 51 гривні (1–3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
“Отже, найгірше, що може загрожувати особі, яка проживає без реєстрації, — штраф у розмірі 51 гривні”, — підкреслює Ігор Тетеря.
Важливо також знати: суворіших санкцій за це адміністративне порушення чинне законодавство не передбачає, і перспективи посилення відповідальності наразі не обговорюються.
Хто має право розглядати такі порушення
Розгляд справ про відсутність реєстрації місця проживання належить до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних і міських рад. Як пояснює юрист, суди зазвичай розглядають такі справи лише тоді, коли вони стосуються неповнолітніх осіб віком від 16 до 18 років.
“Як приклад, Заводський районний суд міста Дніпродзержинська повернув матеріали органу місцевого самоврядування для розгляду справи про відсутність реєстрації”, — зазначає Ігор Тетеря.
За його словами, в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сьогодні нараховується понад 9 тисяч рішень за статтею 197 КУпАП. Проте абсолютна більшість таких справ завершується попередженням, без накладення штрафів.
Чому більшість справ закривається
Попри кількість адміністративних проваджень, значна їх частина закривається через відсутність складу правопорушення.
“Переважна більшість справ розглядається за частиною 1 статті 197 КУпАП і закінчується попередженням осіб, які проживають без реєстрації місця проживання. Судові справи за частиною 2 статті 197 КУпАП, де б на порушника було накладено штраф, в Єдиному державному реєстрі судових рішень фактично відсутні”, — пояснює Тетеря.
Тобто, хоча формальна відповідальність і передбачена, на практиці до серйозних фінансових наслідків така ситуація зазвичай не призводить.
Особливі випадки: що варто знати
Бувають виняткові випадки, коли справи про відсутність прописки призводять до додаткових витрат. Наприклад, в одному з рішень суду Київської області йшлося про неповнолітню особу, яка проживала без реєстрації. Її не лише попередили, але й зобов’язали сплатити 454 гривні судового збору на користь держави.
Такі ситуації поодинокі, однак вони свідчать: за порушення правил реєстрації іноді можуть виникати супутні витрати, особливо якщо справа доходить до судового розгляду.
Чи варто боятися штрафів
На думку Ігоря Тетері, система покарань за відсутність прописки в Україні залишається досить лояльною. Максимальний штраф у 51 гривню навряд чи можна вважати серйозним фінансовим тягарем, а більшість порушників отримують лише попередження. До того ж, значна кількість справ не доходить до штрафів через закриття або відсутність доказів правопорушення.
Проте юрист радить не ігнорувати вимогу щодо реєстрації місця проживання, адже в окремих випадках, наприклад, при розгляді справ у суді, можуть виникнути додаткові витрати, такі як судовий збір. Крім того, зареєстроване місце проживання спрощує доступ до адміністративних послуг, соціальних виплат та інших прав громадян.
Як повідомлялось, у 2025 році в Україні зростає потреба в юридичному підтвердженні фактичного місця проживання, що зумовлено не лише доступом до соціальних послуг, але й вирішенням питань спадщини, шлюбу, громадянства. Це також важливо для запобігання проблемам у судових та адміністративних спорах. Особливої актуальності питання набуває через значну кількість внутрішньо переміщених осіб, які часто не мають офіційної реєстрації.
Також зазначимо, свобода пересування та вибору місця проживання є невід’ємним правом кожної людини в Україні. Це право гарантується не лише Конституцією України, а й міжнародними документами, такими як Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Таким чином, вільний вибір місця проживання є важливою складовою особистої свободи та громадянських прав.
Джерело: novyny.live